Локатор для людей з Альцгеймером: GPS, годинники, застосунки й телеасистенція

Коли літній людині діагностують Альцгеймер чи іншу деменцію, дезорієнтація зазвичай приходить раніше, ніж залежність від інших: місяцями, а то й роками вона ще сама ходить по покупки, на прогулянку, до церкви. Саме на цьому етапі локатор має сенс. І саме тоді людина ще може (і повинна) сама вирішувати, чи він їй потрібен.

Спершу — згода

Поки людина зберігає дієздатність, локатор — її власний: їй пояснюють, показують, і вона вирішує. Носити річ, яка стежить за тобою без твого відома, — це не турбота, це щось інше. Коли дієздатність втрачено, рішення переходить до родини або до того, хто має опіку, і навіть тоді варто обрати найменш нав’язливий варіант, який працює, і обговорити його з лікарем та соціальними службами. В Іспанії згода й захист медичних даних регулюються законом; локатор для людини, яка не може дати згоди, — це захід захисту, а не зручність.

Варіанти — від найбільш до найменш доречного

1. Мобільна телеасистенція

У телеасистенції автономних спільнот і муніципалітетів є мобільні версії: пристрій із GPS і кнопкою, що з’єднує з цілодобовим центром, — для тих, хто виходить з дому. Це варіант, де по той бік є живі люди, і часто найдешевший або безкоштовний. Оформлюється через соціальні служби.

2. GPS-локатори з SIM (годинник або кулон)

Пристрої з власним GPS і SIM-карткою, інколи із застібкою, щоб людина не могла їх зняти, зі сповіщенням, якщо вона виходить за межі звичної зони, і кнопкою допомоги, що дзвонить родині. Деякі муніципалітети дають їх у позику (Масаррон у Мурсії позичає годинники-локатори родинам людей з Альцгеймером). На що дивитися: батарея (день-два), покриття 4G, точність у приміщенні, абонплата за SIM і, насамперед, чи людина справді носить його на собі.

3. Телефон із застосунком родинного локатора

Лише якщо людина користується телефоном і носить його з собою зарядженим. Тоді застосунок із колом дає мапу, «Я в порядку» і сповіщення; у Mi Estela Режим «Старші» (великий шрифт, мало кнопок) і м’яка перевірка (якщо людина багато годин не рухається, застосунок сповіщає того, кого вона сама обрала; вмикає це вона сама) допомагають на початкових стадіях. Скажемо чесно: коли людина вже не користується телефоном або забуває його вдома, застосунок перестає працювати, і він ніколи не замінює телеасистенцію чи екстрені служби.

4. Що не працює (або працює погано)

• AirTag у сумці чи пальті: це не реальний час, він залежить від того, чи поруч є iPhone, у нього немає кнопки допомоги, і він викликає сповіщення на телефонах інших людей. Apple прямо каже, що він не для людей. Чому так.
• Поділитися геопозицією у WhatsApp: триває 8 годин, і щоразу треба вмикати знову.
• Застосунки, що обіцяють знайти людину за номером телефону: їх не існує.

Що допомагає, крім самого пристрою

• Картка в гаманці й браслет з іменем та телефоном для зв’язку.
• Попередити сусідів, бар і аптеку, куди людина завжди ходить, про її хворобу: мережа району знаходить швидше за GPS.
• Виходи з дому у фіксований час — такі виходи легше супроводжувати.
• Асоціації родичів людей з Альцгеймером у кожній провінції радять із цього всього й знають місцеві ресурси.

Джерела

• Муніципалітет Масаррона: позика годинників-локаторів для людей з Альцгеймером
• IMSERSO: визначення послуги телеасистенції
• Apple: оновлення щодо AirTag і небажаного відстеження (10 лют. 2022)